КОКАИН Боливия купить наркоту Апатиты

Эй, чуваки, воняет сюжетом наркомана-рэпера? Тогда сиди-ка поудобнее, я сейчас расскажу тебе, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам, совсем прикольно.

Ну, так вот началось всё с того, что я зацепил одну закладку в интернете. Надо было релаксануть и забыть о всех своих проблемах, поэтому загнался и решил рискнуть. Заказал у него гору промокашки и немного кока, чтобы конкретно байтить на весь выходной.

Когда она долетела до меня, я уже был колбасит и готов бить новый трек. Не теряя времени, сорвался в бибуху, где всякий ушибленный пытался найти вдохновение у этих литературных пословиц. Но я знал, что моя истинная травка - это рифмы и биты, а не какие-то унылые книги.

Итак, шагаю я в этот храм культуры, держа в кармане свою жесткую драпу. Вижу, как все тут глазеют на меня, словно я декримнал наркотики прямо в этой библиотеке. Но мне было всё равно, я несколько порций скорости уже проглотил и преображался на глазах.

Наверное, там не видели таких наркоманов рэперов, весь в образе, стильный и яркий. Я был готов потратить много времени, чтоб выработать свой уникальный стиль, поглотив все эти знания словно наркотик в организме. Хе-хе, резкий логический переход, прям как от одной песни к другой.

Садюсь я на свободное место, достаю свою драпу и небрежно разглаживаю ее на столе. Книги, рядом стоящие, словно боятся коснуться моей запретной травки. Их страницы, словно кокэйн, излучают запах свободного творчества.

Чэкирую я свое окружение, никто особо не клеит на меня, все подозрительно заняты своими шлифонскими делами. Врубаю свою музыку в наушники и начинаю плавать в этом наркотическом опьянении от рифм и басов. Прямо как танец в драпе, но только для ушей.

Автоматически руки ищут бумагу и карандаш, словно самые первые детские блокноты. Закисаю в свой мир, отбрасывая все съемки, кто-то из прошлого меня пытается вспомнить, но я забываю, просто улетаю.

Библиотека дышит со мной, словно рэп-баттл провоцирую каждой строчкой. Словно кокаин насос моего мозга на полную мощь и рифмы сочатся, словно кровь из наркоманской ранки. Я становлюсь главной иконой, приглашающей всех в свою вселенную.

И вдруг я чувствую, как меня что-то колбасит. Я даже не понимаю, что это, но мне уже становится страшно. Моя рифма дрожит, словно травка в сумке, и я теряю всякий контроль над собой. Это была слишком большая доза, словно угарный драп.

Я стараюсь не падать, стараюсь не упасть под порывами скорости. Но чем больше я сопротивляюсь, тем сильнее меня таскает в этот безумный танец. Я устал бороться, пришло время просто плыть.

И вот я уже несусь сквозь эту библиотеку, словно наркоман на скорости. Меня несет, словно ветер в парашюте, и я полностью сдаюсь этому наркотическому вихрю. Как я попал в здание, так и не помню, но знаю одно - я больше не я.

Уже далеко давно я не помню, как я выбрался из этой библиотеки. Проклинаю эту проклятую драпу и кокаин, что заставили меня потерять контроль над своим творчеством. Я больше не хочу быть ушибленным от этих наркотиков.

Руки дрожат, рифмы уже плывут за горизонт, а я пытаюсь понять, где я нахожусь. Жизнь в омуте, а я потерян в этом мраке. Но я несдавлюсь, найду свежую травку и начну заново.

Вот и всё, чуваки. Мой рассказ о том, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам. Лучше слушайте мои рифмы, в них больше смысла, чем во всей этой скорости и драпе.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.